Ідея поїхати з походом по Гранітно-степовому Побужжю назріла доволі давно: АР Крим, у зв'язку з окупацією відпадала, а в Карпати їхати не хотілося, хотілося туди, де на травневі свята тепліше. Тому вибір і пав на Миколаївську область, зокрема на територію регіонального ландшафтного парку «Гранітно-Степове Побужжя».
Південний Буг більш відомий серед туристів завдяки порогам, тому туди частіше їздять сплавлятися, звітів по пішохідні походи майже не знайшов, трохи є інформації щодо велоподорожей.
Тому маршрут будував майже навпомацки, знадобились й мапи від OSM, й Wikimapia, навіть фото від Google Earth, та ще кількох онлайн-сервесів для зберігання треків та точок на мапі. Взагалі на розробку маршруту пішло багато часу, але то була зима, робити особливо було нічого, крім того регіон дійсно виявився цікавим, багато місць ще залишилось, на які б хотілось глянути.
Забігаючи наперед, можу сказати, що маршрут вийшов цікавим, набагато кращим, аніж я думав. Порадувала і природа і місцеві пам’ятки (в основному греблі та старі млини).
Здається, Побужжя поєднало в собі декілька куточків, які люблять туристи: великі камені, навіть вкриті зеленим лишайником, як у карпатських Горганах; каньйони з водопадами, високі скелі як у Криму; руїни старих млинів нагадують карпатські замки; а долини Бугу рідний Сіверський Донець, є свій Львів (невеличке таке село з відповідною назвою), а місцевість біля мосту через Буг нагадує Смотрицький каньйон, одна з частин Актовського каньйону дуже схожа на Долину Привидів у Криму.
Поміркувавши, вирішив йти від Первомайська по течії до Вознесенська, крім того по дорозі зробити крюк на Актовський та Арбузинський каньйони, все одно будемо поруч, а витрачати час безпосередньо на ці два невеличкі, але цікаві об’єкти – не хотілось, до того ж нудно йти постійно вздовж однієї річки.
Взагалі-то добиратися до місця старту (місто Первомайськ) не зовсім зручно. Є поїзд 269 Харків-Одеса, але він починає курсувати з 28/05 по 19/09/2016. На Паску нам пощастило, дали додатковий поїзд 30 квітня, на ньому ми й поїхали.
День перший
Прибули до Первомайську вночі, ще навіть чотирьох не було. В Харкові заздалегідь запланували, що на вокзалі сидіти чекати не будемо, а одразу вирушаємо на маршрут. Доречи, поруч з вокзалом є цілодобовий магазин, крім того до цього потягу приїздило декілька автобусів.
Крім нас вийшло доволі багато пасажирів, проте водників з них було небагато, всього одна-дві групи. Інші, скоріш за все, надали перевагу комерційним групам «All inclusive».
Автобуси нас не цікавили, ми пішли пішки відразу до Південного Бугу, доречи, поряд з залізничним мостом є й пішохідний.
Заплановано було, що ми виходимо на беріг Бугу приблизно на пару кілометрів від вокзалу і пляжі робимо зупинку. Однак прийшлось трохи попетляти серед будинків. Виявилось що одна з стежко уздовж берега майже доходила до пляжу, але там була стіна і невеличка поличка приблизно в 10-15 см, видно було, що там ходять, але з важкими рюкзаками йти не хотілось.
До пляжу, на який і планувалось ми все ж таки вийшли, ще до світанку. Пляж у Вікімапіі має назву «У третього млину». Місце мальовниче, є і невеличкі скелі і смуга піску, і руїни млину.
Місце для сніданку ми вибрали по вище, на одному з каменів, там не так сиро від річки, та й зустрічати світанок краще.
Поблизу, як я казав є стара дамба та руїни млину.
Взагалі, дивно зустріти таке місце майже в центрі, нехай і невеликого, містечка. Скоріш за все це обумовлено високими берегами та виходам граніту.
А ось і залишки млину, від якого залишився тільки канал да пару мурів, при цьому один з них на маленькому острові.
Але і на цей острів ходять рибилки
Стара дамба на тому ж пляжі.
А ось і самі рибалки, не спалось їм о п’ятій ранку на Пасху.
Ось і залишки млину на острові. При будівництві млинів на Бузі повністю ріку не перекривали, а намагались відводити частину течії між природними островами, і в цих місцях будували млини. Таких руїн ми зустрічали доволі багато (далі будуть ще фото).
Відпочили, поснідали, послухали пасхальні дзвони пішли далі вздовж річки.
До речі, на тому ж пляжі є невеличке джерело, приблизно за 500 метрів від дамби.
Постійно йти вздовж річки не виходило, заважали або виходу граніту, або приватні будинки та городи.
Наступним пунктом у нас був старий гранітний кар’єр, розташований майже в Первомайську (Колишній Орликівський гранітний кар'єр). Він був приблизно за 400 метрів від берега, тому ми вирішили зайти і туди подивитися.
Кар’єр був вартий того, щоб зробити невеличкий крюк та зайти туди. Навіть, забігаючи наперед, можу сказати, що він навіть може зробити достойну конкуренцію своєму біль відомому «брату» у Мигії. Бо до нього можна і підійти поближче, і народу там взагалі немає. А риба там є, і доволі велика.
Кар’єр можна майже повністю обійти «понизу», окрім однієї сторони, що ми і зробили: спочатку прогулялися берегом, після піднялись догори.
Краєвид зверху набагато кращий
Є місця і для того, щоб підійти до води, але на дні багато каменюк, все ж таки промисловий об’єкт.
Долі довелось обходити один з новопобудованих об’єктів для відпочинку особливо поважних персон, землі і берега Буга вони захопили не мало, крюк довелось робити великий, до того ж, вони зайняли дорогу, на об’їзд нічого не побудували.
Наступна зупинка була на скалі Компанійська, знизу однойменні пороги.
Тут вже закінчувався Первомайськ та починалася Мигія.
Спочатку пройшли повз невеликих руїн ще одного млину, від якого мало що залишилось.
Потім вже йшли Мигією. Тут ми зрозуміли, чому в потязі було так мало «водників» з власними човнами. Повз Буга розташовано безліч баз та приватних дворів, які пропонують послуги зі сплаву на порогах, все це поставлено на потік: тут можна взяти в оренду і човен і все обладнання, можна зняти кімнату, вас довезуть до місця сплаву та заберуть назад разом з човнами і таке інше. Любий каприз, за Ваші гроші, головне щоб було грошей багато.
Наступною зупинкою була стара Мигійська ГЕС (перебудована зі старого млина).
Тут вже гребля перегородила майже всю річку. Вода тут виривається потужним потоком, є доволі великі пороги і перекати. Судячи з розвішених воріт, тут проводять змагання з греблі.
Сама будівля млину стара. Вона побудована ще у 1888 році місцевим поміщиком Скаржиньским. ЦЕ був великий млин, тоді він молотив до 3 тис пудів борошна в день.
Вже за радянських часів лин був перероблений у невелику ГЕС, нажаль, переборка була не тільки у зміні обладнання, а й частково переробили і саму унікальну будівлю, більш схожу на середньовічний замок, аніж на млин або електростанцію.
Ця ГЄС однією з перлин маршруту, відвідати її слід обов`язково
По дамбі можна прогулятися до середини річки, краєвид та фото звідти виходять відмінні.
Після цього ми попрямували до урочища Протич, де знаходяться місце стоянки каякеров.
Взагалі, хто не фанат рафтингу та не шукає знайомих або спілкування це урочище можна не відвідувати. Велика стоянка вона всюди велика стоянка: багато людей, машин, сміття, туалетів і такого іншого.
Тому ми пройшли не затримуючись,зупинилися вже у кінці біля гранітного кряжу. Як раз навпроти другого мигійського порогу.
Пройти повз річкою не вийшло, обходити не захотіли, тому довелось перелазити через кряж.
Одразу за кряжем відомий Мигійський кар’єр. По інету (особливо по соцмережам) «гуляють» багато фото цього кар’єру. Карєр зараз вже не працює, тому сюди і возять туристів, автобусами.
Як і часто це буває, реклама відрізняється від реальності. Природа там дійсно красива, але, по-перше, тьма туристів, жара, пил, по-друге, його настільки розрекламували, що очікування були дуже великі.
Насправді від цього кар’єру не так вже і захоплює подих, але відвідати, якщо вже поруч, можна.
Після цього знову повернулися до Бугу і пішли берегом.
Від Мигійського кар’єру навіть була маркірована тропа,
Невеличкий острів.
На ночівлю стали на березі Бугу неподалік від села Куріпчине, не доходячи до Куріпчинських стоянок. Спробували пошукати джерело, яке є на вікімапії, проте координати були з помилкою, джерело так і не знайшли. У зв’язку з тим, зо перший день почався ще до світанку, стати з табором вирішили раніше, бо і так пройшли за день досить та і втомилися вже досить. Крім того знайшли гарне місце для ночівлі.
Перший день був багатий на враження та кількість об’єктів для відвідування, стало ясно, що з маршрутом я не помилився.
наступні сторінки